«Коли моя донька дізналась про коронавірус в Україні – вона довго плакала» - каже мама 15-ти річної дівчинки.

«Ну знаете, не очень хорошо из-за этого карантина, переживаю конечно, но мы бережем себя, но также переживаю, что мы пропускаем много занятий, а ЗНО не за горами» - дівчина-підліток 16 років.

Це реальні історії. Як уберегти дітей та їх батьків від можливих негативних варіантів розвитку подій через паніку у суспільстві?

Чи все так страшно?

Дійсно, приємного мало. Вірус є і люди хворіють. Правда, варто подбати про свою безпеку та безпеку рідних, дотримуватись якихось елементарних правил особистої гігієни, в тому числі й інформаційної.

Чому діти так по-різному на це реагують?

В підлітковому віці емоційна сфера достатньо нестабільна і можуть бути випадки емоційних вибухів або навпаки провалів. І якщо страшно дорослим, вже зі стабільної психікою, то дитині, у якої вона формується – може бути ще страшніше.

Чому одна дівчинка зреагувала так емоційно, а інша переймається більше за навчання?

В одній сім‘ї про це говорять зранку до ночі, читають страшилки соціальних мереж та передивляються всі новини на ТВ. Дитина чує це звідусіль, читає свої джерела, відчуває страх і паніку суспільства в цілому, а що головне – найрідніших. Немає опори, де знайти підтримку? Страх смерті і так вже давно сформувався, а тут ще й підсилюють його штучно...

В іншій сім‘ї батьки, коли це все почалось, зібравшись на вечерю, обговорювали цю ж ситуацію, але спокійно і спільно виробили свої сімейні правила безпеки. Далі все розвивається, як і раніше, ніякої паніки. І ми бачимо, що дівчина розуміє складність ситуації, але життя продовжується.

Діти більш емоційно нестабільні і це факт, тому найбільше їм зараз потрібно відчувати безпеку. Як би вони знецінено не ставились до цього вірусу, все одно один на один із собою вони переймаються через ситуацію в світі. Тому, щоб вберегти психіку дитини, щоб страх не перетворився у панічні атаки чи ще щось, є певні поради, як діяти.

Отже, що робити?

• Не знецінювати свій страх і страх дитини. Врешті-решт, страх допомагає бути обачнішим.
• Не замулювати дитині очі, не обманювати, не створювати ілюзорну ситуацію благополуччя, а краще бути чесним.
• «Познайомитись» з вірусом, в прямому сенсі цього слова – з‘ясувати деталі, яка категорія населення більш схильні до захворювання, скільки випадків одужання, перші симптоми і т.д.
• Дізнатися про правила безпеки, які рекомендують лікарі і обговорити це в сімейному колі.
• Не панікувати та не піддаватись загальнонаціональній паніці, тримати руку на пульсі, але не занурюватись в інформаційну пропаганду.
• Розробити план спільних дій у сім‘ї на випадок підозри захворювання. Дитина повинна мати розуміння своїх першочергових дій у разі, якщо захворіють близькі чи вона сама.
• Звісно, що мити руки і утриматись від місць з великим скупченням людей.
• А ще, не дивлячись ні на що, на все дивитись з гумором. Як каже молодь «грех не поржать с тех, кто покупает соль» 😂🙄

(За матеріалами сайту Центр дитячої психології «Lily»)

  Протягом життя людини є два вікових періоди, коли суїцидальна активність різко зростає: спроби самогубства найчастіше скоюють підлітки та люди похилого віку. Багато хто запитує: які підлітки входять до групи ризику? Тут відповідь однозначна: абсолютно всі підлітки. Причина в тому, що підлітки переживають дуже складний період життя, це час кардинальних змін. І тут має значення не лише фізіологічна перебудова, яка відбувається в пубертатному періоді, але й дуже потужні психологічні зміни, і різного роду проблеми, пов'язані з соціалізацією. Все це створює передумови для трагічного світосприйняття, драматичного трактування того, що відбувається, і, як наслідок, для суїцидальної поведінки.

Підлітку жити дуже складно — перш за все тому, що внутрішній хаос важко вкладається в його уявлення про життя. Також підліткам властиві прояви алекситимії — це стан, коли людина не може визначити й описати власні емоції, не може їх висловити. Для дорослих це симптом психічного розладу, тоді як для підлітків — вікова особливість. Всі ми знаємо, що якщо проблему вдається озвучити, описати, намалювати — тобто хоч якось висловити, то навіть найскладніша ситуація перестає бути убивчо травматичною. А багато хто з підлітків такої можливості позбавлені.

Підлітки взагалі відчувають безліч комунікативних труднощів: їм складно знайти співрозмовника, вони бояться не відповідати групі, їм страшно здатися смішними. Тим більше що вони взагалі досить рідко перебувають у рівному емоційному стані. У період пубертату людина схильна до пригніченості, тривоги, страху, а якщо вона і перебуває в піднесеному емоційному стані, то він часто перетворюється на напруженість, дратівливість і навіть злість. І контролювати себе підліток не може.

Ще одна властивість, яка якраз і становить найбільшу небезпеку, — це крайня імпульсивність. Підліток на піку роздратування, у стані афекту, під дією імпульсу нерідко коїть жахливі необдумані вчинки. І в такі моменти він може сильно зашкодити собі фізично, аж до летального результату, хоча це й не буде свідомою спробою самогубства. Наприклад, під час бурхливого з'ясування стосунків підліток цілком може вам пригрозити, що вистрибне з вікна, а якщо йому під руку трапиться гострий предмет, побутова хімія, що завгодно ще, — все це пускається в діло. І це не буде істинним суїцидом, коли людина обмірковує життя, приходить до того, що воно безглузде, планує свої дії і зрештою робить продуману суїцидальну спробу. А імпульсивна поведінка, властива підліткам, навіть має спеціальну назву — парасуїцид, тобто те, що близько до суїциду. Але тут необхідно пам'ятати, що такі імпульсивні самоушкодження цілком можуть мати фатальні наслідки.

Розмова — профілактика суїциду

Уникнути такої небезпечної для життя і здоров'я поведінки хоч і важко, але можливо. Так, якщо виникає гостра полеміка, якщо афект дуже високий по обидва боки, якщо ви чуєте загрозу щось із собою зробити — скандал необхідно припинити миттєво, тієї ж секунди, будь-якими способами. Залиште всі сумніви щодо того, що ви йдете у дитини на поводу, що ви повинні її виховувати, вселяти їй життєві правила, соціальні норми і т. д. Все це потім, а зараз — робіть що хочете, але ви повинні спустити на гальмах ситуацію з високим афективним напруженням. Зробити це важко, але необхідно.

Дуже важливо усвідомлювати те, що суїцидальна спроба дитини чи підлітка майже завжди виявляється повною несподіванкою для нас, дорослих. Батьки, які приходять на консультацію після того, як їхня дитина скоїла спробу самогубства, завжди говорять, що це сталося раптово, ніщо не віщувало біди. І тут же дитина їм заперечує: «Я попереджав, я натякав, я говорив, що у мене не все добре».

Дитина, як і будь-яка людина, має право на особистий простір, і ми, безумовно, повинні його поважати. Але буває так, що ви знаходите якісь начебто випадково залишені нею записи, малюнки зі специфічним змістом, а може, комп'ютер залишився включеним і ви бачите там лист або повідомлення. Зверніть на це увагу. Що ж робити, якщо якісь речі викликали підозру? Ставити прямі запитання. Деякі батьки бояться, що, поставивши дитині питання, чи не думає вона про самогубство, вони тим самим підштовхнуть її до цієї думки. Це не так. Найчастіше підліток не стане обговорювати з вами цю важку для нього тему. Але при цьому він побачить, що ви занепокоїлися, ви таким чином підтвердите, що він для вас дуже важливий, вам не все одно.

Прямі питання можуть допомогти уникнути тієї самої останньої краплі, яка з боку здасться справжньою нісенітницею. Але коли починаєш розбиратися, то виявляється, що цій останній краплі передував цілий оберемок складних для дитини обставин. І можливо, вам вдасться вивести її на обговорення, поспілкуватися.

Є громадські некомерційні організації, які допомагають підліткам та їхнім батькам, є телефон довіри. Якщо поруч із вами таких організацій немає, збирайте самі батьківські групи, підтримуйте одне одного, діліться своїми тяготами, сумнівами, страхами.

Взагалі, не має значення, які саме питання ставити дитині, потрібно просто розмовляти. Розмова — це профілактика можливого суїциду.

І потрібно пам'ятати, що серйозний намір від маніпуляції відрізнити неможливо. Будь-який висловлений намір зашкодити собі потрібно розцінювати як реальну загрозу для життя і здоров'я дитини. Зрозуміло, якщо за допомогою демонстрації суїцидальної поведінки дитина вирішила свою проблему, то вона, звичайно, спробує зробити це знову. І все одно кожен раз потрібно вважати, що це реальна небезпека, адже наслідки такої демонстрації можуть бути дуже важкими. Треба просто разом із дитиною сідати й думати, як можна вийти з ситуації.

Навіщо вони це роблять

Підлітки часто думають, що за допомогою суїцидальної поведінки вони зможуть довести свою правоту. Для них це важливий аргумент у суперечці з батьками. При цьому вони можуть свідомо вибирати для спроби самогубства спосіб, який їм допоможе, як вони висловлюються, «померти не до кінця». Наприклад, наїстися таблеток в різнобарвній оболонці, схожих на вітаміни, тому що вони не здаються небезпечними.

Крім того, у підлітків ще не сформувалося розуміння безумовної цінності людського життя — не лише свого, але й чужого. Дослідження показують, що психологічний профіль підлітків, які вчиняють суїцидальні спроби, і підлітків, які вчиняють хуліганські дії з жорстокістю, дуже схожий. Тому що немає уявлення про те, що життя — і своє, і чуже — безцінне. Підліток думає, що його життя — це цілком адекватна ціна за те, щоб довести свою правоту, покарати кривдника, домогтися свого. При цьому він не прораховує свої кроки наперед, не замислюється про наслідки. Підлітки легко ризикують життям — наприклад, для того, щоб відповідати групі, виглядати героєм, щоб не показати, що йому незатишно і він боїться.

Також підлітки сильно схильні до впливу ззовні. Тут дуже важливо, як у суспільстві подається інформація щодо суїцидальної поведінки. Так, сьогодні пропаганда, героїзація суїциду заборонена, але навіть демонстрація документальних кадрів має дуже велике значення, адже, на думку підлітка, все, що з'явилося на екрані, гідно наслідування. Це необхідно враховувати.

Тривожні сигнали

У дитячому й підлітковому віці різного роду емоційні розлади і розлади настрою зустрічаються значно частіше, ніж ми думаємо. Інша справа, що підліткові депресії дуже важко виявити, адже вони протікають зовсім не так, як у дорослих. І дуже часто підліток, що страждає на депресію, зовсім не виглядає таким. Але якщо ваша дитина різко змінилася, змінилася її поведінка — це привід для занепокоєння. Якщо, наприклад, вона була балакучою, комунікабельною і раптом стала прагнути самотності, занурилася в себе, втратила колишні інтереси, розгубила друзів. Або навпаки — інтровертний, інтелектуальний, мрійливий, трошки мовчазний підліток раптом став знервованим, дратівливим, грубим. Зверніть увагу на такі зміни. Найкраще цю ситуацію обговорити з психологом.

Ще один привід для занепокоєння — якщо різко впала успішність. Наприклад, якщо довгий час все було добре, і раптом він з'їхав з усіх предметів. Це не означає, що всі двієчники страждають на депресію, але потрібно мати на увазі, що одна з її ознак — це ідеаторна загальмованість, коли думати просто важко. Підліток перестає встигати за однокласниками, ще більше переконуючись у тому, що він ні на що не здатний, і все це накочується як сніжний ком.

Дуже важливим є і те, як підліток спить. Режим дня — це нудна тема, але дитина повинна вночі спати, а вдень бути активною. Хоча це й нелегко, але ви маєте домогтися того, щоб вона дотримувалася режиму дня. Підлітку обов'язково потрібно спати 8–9, навіть 10 годин. Якщо ви бачите, що є проблема з засипанням, або дитина спить неміцно, неякісно, не висипається, хоча спить достатньо часу, зверніть на це увагу. Щонайменше це варто обговорити з сімейним лікарем, з педіатром, невропатологом.

Тепер про їжу. Якщо ви бачите, що дитина недоїдає або переїдає, то на це також потрібно обов'язково звернути увагу. Переїдання, наприклад, може свідчити про те, що вона заїдає поганий настрій або тривогу. Якщо дитина з нормальною вагою почала різко повніти або худнути — це привід поговорити з лікарем, як мінімум, з педіатром, який веде цю дитину.

Є ще питання про Інтернет. Якщо ви боїтеся, що через соцмережі ваша дитина почне занурюватися в суїцидальні думки, то маєте розуміти, що обмежуючи їй доступ в Інтернет, ви повинні запропонувати щось натомість. І перш за все, себе самого, спільну діяльність, спільне життя, інтерес до дитини тощо. Батьки повинні забезпечувати баланс життя онлайн і офлайн, як би важко це не було. Пряма заборона не буває ефективною, а тільки гранично загострить стосунки всередині сім'ї.

А проводити з дитиною профілактичні бесіди про наслідки суїцидальної поведінки на порожньому місці не варто. Та якщо підліток вас про це запитує, якщо, наприклад, йому стало відомо про такий випадок, то тоді розмовляти з ним потрібно обов'язково, причому напряму.

(За матеріалами сайту https://racurs.ua/ua)

Виховуючи дітей, батьки стикаються з потребою поговорити з дитиною про сексуальні стосунки.

У нашому пострадянському суспільстві тема сексу й досі є табуйованою, а статеве виховання дітей нерідко викликає багато запитань: що і як сказати? в якому віці? як не зашкодити?

Найчастіше все це актуалізується, коли дитина досягає підліткового віку. Хоча в ідеалі статеве виховання має починатися значно раніше і включати в себе ознайомлення дитини з будовою свого тіла; засвоєння навичок гігієни; розвиток уміння спілкуватися і проявляти свої емоції; інформування про те, що з початком статевого дозрівання тіло й життя дитини змінюватимуться.

На українському телебаченні вийшов серіал "Перші ластівки" про проблеми підлітків - булінг, самотність, агресію, небезпечні онлайн-ігри.

Після цього дитяча лінія правозахисної організації "Ла-Страда Україна", чий номер вказано в титрах, отримала вшестеро більше дзвінків від підлітків, ніж зазвичай.

"Альо прєдкі, розуйте очі, чи нам поздихати, щоб ви нас помітили?" - каже один із героїв серіалу, Нікіта.

Як розпізнати так звані "перші ластівки", ознаки того, що у дитини психологічні проблеми?

Діти завжди просять про допомогу. Просто вони часто невміло подають "сигнали лиха".

Ми ж ще не навчилися ці сигнали розпізнавати і реагувати, бо вважаємо, що краще боротися з наслідками.

Підліткам складно пристосуватися до змін

Підліткові проблеми - буллінг, баффінг, різні форми залежності - від інтернету до алкоголю і наркотиків, втеча до віртуального світу, на жаль, - це вже небезпечні симптоми, а не перші попискування пташенят.

Сучасні батьки самі не можуть розпізнати життєві і психічні проблеми дітей. Часто батьки, згадуючи своє, радянське дитинство, порівнюють своїх дітей з собою в тому ж віці або використовують методи виховання своїх батьків.

Те ж саме часто трапляється і з вчителями та іншим авторитетними людьми в житті дітей.

У наших дітей нові цінності, необмежені можливості, вони вільніші за нас, у них більше вибору. Але велика кількість варіантів накладає на них особливе психологічне навантаження, в якій роль батьків і соціуму стає важливою, як ніколи.

Проблеми часто починаються раніше, ніж ми припускаємо. Задовго до того, як психічні проблеми отримують фізичні прояви у вигляді жорстокості, алкоголізму, небезпечних ігор з собою і оточуючими, які ми любимо обговорювати з обуренням і натхненням.

З 11-12 років у дітей змінюються бажання, інтереси, поведінка, трансформується їхній внутрішній світ.

Підліткам складно пристосуватися до змін свого тіла і гормонального фону. Підлітковий вік (10-19 років) є вже унікальним періодом формування особистості.

Різноманітні фізичні, емоційні і соціальні зміни — жорстоке поводження, життя у бідності, погане виховання і погана освіта - роблять їх вразливими перед психічними проблемами.

Підлітки хочуть відрізнятися, намагаються себе ідентифікувати в житті, але суспільство і батьки постійно карають їх за це — вони дають абсолютно суперечливі сигнали: "Будь собою, але тільки не геєм, репером, товстим чи неслухняним".

У підлітків набагато менше здатності до самоконтролю, тому ознаки порушень і відхилень можна помітити досить рано. Те, що відбувається, може іноді нагадувати ускладнену кризу перехідного віку, але виразність поведінкових порушень у підлітків набагато більша, ніж у дорослих.

Можливо, у вашої дитини психологічні проблеми, якщо у неї є такі ознаки:

• перепади настрою, різкі і мало пояснювані;
• ворожість, прагнення відмежуватися від батьків;
• віддаленість;
• дратівливість, агресія;
• зміни харчової поведінки;
• драматичні зміни зовнішнього вигляду;
• дивні зустрічі і "справи", підозрілі нові знайомі;
• зникнення з будинку грошей і речей;
• безсоння, сонливість вдень;
• різке зниження успішності;
• падіння фізичної активності;
• втрата інтересу до звичайних або нових занять.

"Я у твої роки"

У цей період батьки і вчителі роблять головну помилку. Вони бачать перед собою сформовану у фізичному плані людину, але не усвідомлюють, що ця людина ще не стала особистістю, поки що не готова до самостійного життя і рішень.

Людський мозок завершує своє формування тільки до 20-25 років. Тобто психічно, це дитина зростом у 190 см. А батьки і суспільство вимагають від нього усвідомлених рішень дорослого, поведінки і відповідальності, вимагають бути дисциплінованим зрілим директором середнього бізнесу. Якщо ви не батьки Олександра Македонського, то вимагати чогось з такого підлітка ще рано. Його потрібно підтримувати, а не вдаватися до історичних екскурсів на тему "я у твої роки".

Особливо важко позначається на дітях жорстоке ставлення. Такі діти схильні до агресії, низької самооцінки, вживання наркотиків у підлітковому віці.

"Мене теж били, і це виховало в мені характер" - тут теж недоречне. Такий метод виховав емоційно закритих батьків.

Психологічне насильство

Насильство залишається головним ризиком для психічного здоров'я підлітка. Це не тільки жорсткі методи виховання, знущання з боку однолітків і соціально-економічні проблеми. Величезної шкоди дитині завдає психологічне насильство вдома і в суспільстві, де репресивні традиції минулого століття нікуди не зникли.

Можна відучити батьків бити дітей, але дуже складно відучити від емоційного та інтелектуального знущання над дітьми, з метою зробити з дитини людину за своїм образом і подобою.

Стрес у підлітковому віці викликають такі речі — прагнення до більшої самостійності, бажання відповідати очікуванням однолітків, пошук сексуальної ідентичності, а також сучасні технології.

Наші діти намагаються впоратись з цим, як можуть.

"Перші ластівки" перетворюються у "синіх китів".

Дитина не прокидається одного ранку і не вирішує накласти на себе руки. Найчастіше це накопичений стрес і біохімічні порушення організму, про які не підозрює ні дитина, ні її батьки, чи близькі люди. Через агресію до оточуючих проявляється презирство до себе.

У ігноруванні цих проблем страшні реальні наслідки, коли "перші ластівки" перетворюються у "синіх китів".

Ігнорування симптомів може призвести до суїциду. Самогубства є третьою причиною смертності у віковій групі 15-19 років. Спроба суїциду — це не симптом розладу психіки і не захворювання. Це практичний результат захворювань, які були проігноровані.

Якщо у дитини є психічні порушення, то жодні методи виховання вже не допоможуть. Половина всіх порушень виникають до 14-річного віку, проте такі випадки у більшості своїй не виявляють. Це залишається без лікування.

Переконайтеся, що у дитини немає ознак психічних розладів, що вона не страждає від депресії і тривожних розладів. Основні симптоми у всіх вікових груп схожі й з ними варто ознайомитись:

• 19 ознак того, що вашій психіці потрібна допомога
• "Не хочу помирати, але не в силах жити далі". Що таке сучасна депресія
• Коли тривожність стає діагнозом

У психологічній практиці батьки часто не звертаються за допомогою для своєї дитини, тому що бояться почути, що це вони в усьому винні, або що їм доведеться кардинально змінити підхід до життя і власні поведінкові стереотипи.

Гарячі лінії і служби підтримки корисні й необхідні.

Виговориться і знайти підтримку вже величезний крок вперед. Гаряча лінія може зняти гостроту у кризовій ситуації. Але на наступний день підліток знову прокинеться в тій же реальності, зі злим татом, жорстокими однолітками, байдужими викладачами.

Психічна травма триватиме. Особливу тривогу повинні викликати повторні звернення. Повторні епізоди це вже ознаки розладів.

Якщо у дитини вже є ознаки психічних порушень, то потрібна професійна і іноді лікарська допомога. Обов'язково. І за це, в першу чергу, відповідають батьки.

Підліток не може сам записатися до лікаря, оплатити послуги психотерапевта або визначити свій психічний стан.

Не слід обманювати і заспокоювати себе. Ні, не пройде, і не перебіситься. Психологічний стан підлітків і захист їх від негативних переживань і факторів ризику, які можуть позначитися на розвитку, це не тільки запорука їхнього щастя у підлітковому віці, але і їхнього фізичного та психічного здоров'я у дорослому житті.

Особливо важливо навчити підлітків справлятися зі стресом і важкими переживаннями. Інакше роль антистресу візьмуть на себе наркотики, алкоголь, агресія, онлайн ігри, особливо в сім'ях, де практикуються насильство.

За матеріалами сайту: https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-50605074

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ЩОДО БЕЗПЕКИ УЧНІВ ОНЛАЙН

   Говорячи про захист дітей в Інтернеті важливо пам’ятати, що цифровий світ – це значний простір для розвитку можливостей дітей різного віку. Згідно з рекомендацією Ради Європи (від 4 липня 2018 року) щодо захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі: «відсутність або обмеженість у доступі до цифрового середовища може вплинути на здатність дітей повною мірою втілювати свої права людини». (п.10) Але як і в оффлайн житті, онлайн трапляються порушення прав дитини. Найчастіше в Інтернеті через секстінг, грумінг, сексторшен, кібербулінг порушуються такі права дитини:

- право на повагу до честі та гідності;

- право на приватність;

- право на захист від усіх форм насильства.

Право на повагу до честі та гідності. Право на повагу до приватного життя.

   Таке право закріплене як на міжнародному (стаття 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так і на національному рівні.

   Зокрема, згідно зі статтею 32 Конституції України «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

   Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в  інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини». Статтею ж 31 Конституції гарантується таємниця кореспонденції.

   Цивільний кодекс України визначає заборону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278), зокрема, право на повагу до честі та гідності; закріплює право на таємницю кореспонденції (стаття 306); визначає, що фотозйомка та поширення фотографій не може проводитись без згоди на це особи (статті 307-308), а згідно зі статтями 31-32 ЦКУ, згоду на  проведення фотозйомки та поширення фотографій дитини можуть надати тільки батьки чи особи, які їх замінюють.

   Таким чином, зйомка дитини через мережу Інтернет та поширення її фото- чи відеозображень є порушенням цивільного законодавства. Ці зображення мають бути видалені з мережі.

   Якою є кримінальна відповідальність? Злочином є незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу (стаття 182, Кримінальний кодекс України). Якщо ж фото дитини або його поширення було вчинено із застосуванням погроз, шантажу, зламу аккаунта, це може бути кваліфіковано як наступні злочини:

– порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (стаття 163, ККУ);

– вимагання (стаття 189): «вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання)»;

– шахрайство (стаття 190): «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)».

Право на захист від усіх форм насильства.

   Згідно з Конвенцією ООН про права дитини (статті 19, 32, 34, 36) діти мають право на захист від усіх форм насильства та експлуатації. Це ж право закріплене і Законом України «Про охорону дитинства» (статті 1, 10, 32).     Зокрема, згідно з визначеним законом:

– жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини;

– дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку з  інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у  конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи  збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини.

ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДИТИНИ

   Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 155 Сімейного кодексу України

- Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

-  Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

- Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

- Батьки зобов'язані поважати дитину.

- Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

- Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

- Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

- Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

- Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.

- Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

- Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України

- Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення

- Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 166 Кримінального Кодексу України

- Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

- Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 150 Кримінального Кодексу України

- Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178 Цивільного кодексу України

- Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

ВРЯТУЙ МЕНЕ!

 Сьогодні перед суспільством повстала серйозна проблема – підліткові суїцидальні спроби, які часто, на жаль, закінчуються летально. Дорослі часто недооцінюють ризики підліткового суїциду. Депресивний стан, відверто небезпечну для життя поведінку, а інколи й прямі погрози вчинити самогубство вони вважають емоційною демонстрацією, перехідним періодом, коливаннями настрою, одним зі способів маніпуляції чи залякування, щоб досягнути певної мети. Як дорослим розпізнати небезпеку? І як допомогти підлітку, який опинився на межі між життям і смертю?

   Нині збільшується кількість дитячих і підліткових самогубств. Суїцидальні нахили поширюються на фоні переживання деструктивних станів самотності та явного зниження цінності життя. «Молодшає» портрет нарко- та алкозалежних. Часто саме у стані зміненої свідомості підлітки вчиняють самогубство. На телебаченні та в інтернеті у вільному доступі сюжети про насилля, жорстокість, агресію. Це сприяє «віртуалізації» смерті й утвердженню думки, що вона несправжня. Цю думку «підтверджують» численні відеоігри з убивствами, трансляції самоушкоджень тощо. Усе це чинники суїцидальної поведінки.

   У суспільстві проблему суїциду обговорювати «не прийнято». Натомість рівень суїцидальної активності в країні, зокрема й підліткової щороку зростає. При цьому почастішання дитячих і підліткових самогубств — загальносвітова тенденція. Тож необхідно на державному рівні визнати, що проблема дитячого і підліткового суїциду є і вона має свої причини.

Дорослі часто «не чують», про що їм намагається сказати дитина: через заклопотаність власними проблемами, сприймання її поведінки дитини як протесту чи демонстрації, загальне знецінення проблем інших. Як результат — статистика самогубств, вчинених підлітками, зростає. А отже, маємо детально досліджувати цю проблему, аби мати змогу запобігати їй.

ПРИЧИНИ

   Розмови молодих людей про суїцид і фактичні спроби самогубства — не лише потреба звернути на себе увагу, а й специфічний, часто неусвідомлений «крик про допомогу». За ним ховається налякана дитина, яка з тих чи тих причин опинилася в безвиході й не бачить альтернативних шляхів розв’язати накопичені проблем, окрім одного — фатального. Тому важливо навчитися розпізнавати суїцидальні наміри підлітків:

1. Вікові та гендерні особливості

Дитячі та підліткові суїциди мають соціально-психологічні передумови. Так, у віці:

5-10 років — це спонтанна емоційна реакція на певний чинник чи подразник — побили в школі, посварився з кимось, публічно принизили тощо;

14-19 років — реакція, зумовлена особливостями психіки та характерологічними особливостями. У цьому віці підлітки особливо вразливі та перебувають у групі ризику.

2. Психотравмівна життєва ситуація

Поширеною причиною скоєння самогубства є психотравмівна життєва ситуація підлітка, яка провокує суїцидальну активність. Це зокрема:

- розлучення батьків;

-  згвалтування;

- нерозділене кохання;

- розрив з коханою людиною тощо.

У таких ситуаціях підлітки потребують особливої уваги й підтримки дорослих. Коли її немає, а в дитини не вистачає власних ресурсів упоратися з життєвим випробуванням і переосмислити ситуацію, з’являється високий ризик розв’язання проблем суїцидальним шляхом. Смерть може перетворитися на єдино можливий вихід.

3. Акцентуації характеру

   Спровокувати суїцидальну поведінку підлітка за несприятливих зовнішніх умов можуть певні акцентуації характеру.

   Підліток астенічного типу має слабку нервову систему, переважно замкнений в собі, мало спілкується, має слабку волю, тому йому складно протидіяти насиллю чи шантажу.

   Підлітку з циклоїдною акцентуацією характерні різкі зміни настрою: від ейфорійно піднесеного до депресивного, що робить його емоційно вразливим і нестійким до різних стресів.

   До групи ризику найчастіше потрапляють підлітки з істероїдним, демонстративним типом характеру. Суїцидальна поведінка є специфічним деструктивним способом комусь щось довести, чогось домогтися, наприклад, примусити визнати їхню значимість чи викликати до себе жалість.

4. Юнацький максималізм та брак життєвого досвіду

   Не менш важливими передумовами є уявлення підлітків про цінність життя та їхній життєвий досвід. Нині через інформаційне перенасичення та високі соціальні стандарти діти рано дорослішають. У них виникає потреба самоствердитися й самореалізуватися і вона дисонує з віковими потребами. Юнацький максималізм за певних несприятливих умов може підвищувати ризик вчинення суїцидальних дій. Адже їхнє ставлення до життя «полярне». Якщо досвід позитивний — все прекрасно, якщо негативний, травмівний — жахливо, життя сповнене страждань і болю. У такому разі іноді підлітки не знаходять альтернативи самогубству.

5. Послаблений інстинкт самозбереження

Ще однією характерною особливістю у підлітковому віці є віра у власне безсмертя та особистісну невразливість. Підлітки схильні практикувати різні ризиковані дії, і через надмірну легковажність і самовпевненість вони можуть стати фатальними. Ризикована поведінка є специфічною формою суїцидальної: підліток бажає перебувати «на межі», відчувати «запах смерті» й кидати їй виклик. «Я не боюся смерті. Зі мною цього не станеться!» суперечить загальнолюдському інстинкту самозбереження. У підлітків він може бути занижений через надмірне бажання самовиразитися, бути не таким, як усі.

6. Популярність танатологічної тематики

   Потяг до смерті у підлітків можна пояснити й популярністю танатологічної тематики в кінематографі, ігровій онлайн-індустрії і навіть у музиці. Однак смерть на екрані з позиції глядача, слухача або гравця є дистанційованою, відокремленою, «безпечною» для спостереження. З одного боку, популярність серед молоді танатологічної тематики ілюструє потяг споглядати жахи, образи смерті, що провокують гострі, емоційно насичені переживання, з іншого — потребу в їх подоланні.

   Жага адреналіну, відчуття небезпеки, загрози смерті більше властиві хлопчикам-підліткам, хоча поступово межі гендерних ролей розмиваються. Вони сприймають ризик, як умовний, наполовину реальний, адже вірять у свою недоторканість, невразливість. Однак з розвитком технологій, зокрема 3D, 4D і навіть 9D ефектів у кіноіндустрії та індустрії віртуальних розваг дистанція між людиною та екраном зменшилася. Іноді й цієї міри наближення до ситуації на межі життя і смерті стає недостатньо. У такому разі відбувається перенасичення «адреналіновим кайфом і своєрідне звикання до нього. Умовність ризику вже не приносить людині задоволення, а тяжіння до танатологічних вражень лише зростає. Це слугує «трампліном» для наступного кроку, і людина знову зближується зі смертю, аби відчути себе живою, — пробує екстремальні розваги, експериментує зі зміною свідомості за допомогою наркотиків тощо.

ОЗНАКИ

   Повного профілю чи збірного портрета самогубця немає. Часто дорослі, діти яких учинили суїцид, говорять: «Я ніколи не подумала б, що вона може таке вчинити», «Він був такий життєрадісний хлопчик. Ніхто не очікував, що таке могло статися». Є ознаки, на які варто звернути увагу, але які не обов’язково призводять до суїциду.

   Дорослим слід придивлятися до поведінки дітей. Депресивні стани, під час яких вони найчастіше скоюють суїцид, можна розпізнати за кількома ознаками:

Настрій: підліток стає сумним, емоційно закритим, замкнутим, мовчазним або дратівливим, тривожним. Має втомлений, апатичний вигляд, постійно намагається усамітнитися. Настрій мінливий, його зміни різкі й неконтрольовані. Речі, люди, події, які раніше викликали позитивні емоції, не цікавлять, а дратують. Підлітку складно сконцентруватися, виникають проблеми з мисленням

Сон та харчування: страждає на безсоння або навпаки забагато спить. Відмовляється від їжі й голодує або навпаки швидко набирає вагу через переїдання

Переконання і судження: висловлюється про марність життя: «Це вічні страждання, біль», «Немає сенсу боротися за життя — воно нічого не варте», «Ліпше я не народжувався б», «Я хотів би бути мертвим», «Я просто хочу зникнути», «Одного дня мене не стане», «Світ стане ліпшим, коли мене не стане», «Коли я помру, усі зрозуміють, кого втратили» тощо. Зазвичай говорять про самогубство або смерть загалом, про відчуття безнадійності або провини. У соціальних мережах постять пісні, вірші чи листи про смерть, розлуку, втрату тощо. Самі пишуть такі вірші й пісні

Поведінка: поводиться демонстративно, починає захоплюватися тим, що може завдати шкоди йому або іншим людям. Втрачає інтерес до того, чим раніше цікавився, — навчання, хобі, спорту тощо. Різко обриває контакти з друзями, ігнорує їх, повністю припиняє спілкуватися з ними. Часто не хоче чи не може пояснити, де і з ким проводить час

Дії: Обов’язково дорослі мають звертати увагу на змістову наповненість профілю підлітка у соціальних мережах. Контент його сторінки у Facebook, Twitter, Instagram тощо часто відображає актуальний психологічний стан.

ЩО ЗБІЛЬШУЄ РИЗИК СКОЄННЯ СУЇЦИДУ

• Втрата — смерть когось із родичів, близьких друзів чи домашнього улюбленця.
• Розлучення батьків.
• Нерозділене кохання чи розрив з коханою людиною.
• Загострене відчуття безвиході, напруження; стрес через втрату житла, безробіття батьків, фінансове неблагополуччя тощо.
• Психічні розлади, порушення емоційної сфери, депресивні стани, психологічні травми, гострі реакції та стрес.
• Наявність самогубців серед родичів.
• Суїцидальний досвід — попередні спроби самогубства збільшують ризик скоєння наступної спроби.
• Вживання алкоголю та наркотичних речовин. Вчинити самогубство підліток може у стані зміненої свідомості.
• Проблеми із законом, кримінальне середовище.
• Внутрішні протиріччя, проблеми із самоідентифікацією, визначенням сексуальної орієнтації тощо.
• Емоційне, фізичне або сексуальне насильство. Найпоширенішим чинником є домашнє насильство, приниження, зневага.
• Відсутність соціальної підтримки і соціальна ізоляція, неблагополучна атмосфера в сім’ї — неуважність, байдужість батьків, їхня емоційна холодність і нездатність зрозуміти, вислухати, бути поруч.
• Залякування, шантаж, булінг.
• Вільний доступ до зброї, лікарських речовин, алкоголю, наркотиків.
• Низька самооцінка.
• Субкультурне або релігійне переконання, що самогубство — шляхетна смерть.

ЩО ЗНИЖУЄ РИЗИК СКОЄННЯ СУЇЦИДУ

• Позитивний досвід розв’язання проблем. Діти, які можуть побачити проблему та відшукати ненасильницькі способи її розв’язання, не розглядають самогубство як варіант розв’язання проблеми.
• Гармонійні міжособистісні взаємини у сім’ї, з друзями, однокласниками тощо. Це дає дитині відчуття, що її у будь-який момент вислухають і підтримають. Ризик виникнення суїцидальних нахилів низький, якщо у підлітка є значущий дорослий, на якого він може покластися, — батько чи мати, учитель, наставник, тренер тощо.
• Обмежений доступ до зброї, психотропних та інших речовин, що можуть спровокувати суїцидальну активність.
• Культурні та релігійні переконання, за якими самогубство — гріх.
• Поінформованість про те, що можна звернутися по допомогу до лікаря чи психолога. Професійна й своєчасна допомога має позитивні результати.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ДОРОСЛИХ, ДІТИ ЯКИХ ОПИНИЛИСЯ У ЗОНІ РИЗИКУ

Що робити, якщо дитина виявляє суїцидальні нахили

1. Намагайтеся встановити контакт із підлітком. Якщо не вдається, то знайдіть авторитетну для нього людину, з якою вірогідно такий контакт відбудеться.
2. Будьте завжди в зоні доступу для підлітка.
3. Будьте відкриті для розмови й готові будь-коли вислухати підлітка.
4. Створіть атмосферу довіри. Не намагайтеся виховувати або повчати, присоромлювати мізерністю проблеми, через яку підліток пригнічений.
5. Не тисніть на підлітка, адже це лише погіршує ситуацію. Дайте йому простір для переживання внутрішніх протиріч. Будьте поруч, але не втручайтеся у внутрішні переживання підлітка. Дайте йому відчути вашу підтримку: «Коли будеш готовий поговорити, то знай — я поруч», «Ти завжди можеш до мене звернутися», «Я радо тобі допоможу».
6. Будьте готові вислухати. З’ясуйте, що спровокувало важкі душевні переживання, чи впорається підліток із цими переживаннями, як можна йому допомогти.
7. Будьте готові поговорити про смерть, адже саме через неготовність і небажання дорослих говорити про неї діти й підлітки починають шукати інформацію в альтернативних джерелах.
8. Не знецінюйте і не применшуйте важливість і складність життєвої події підлітка, його переживань, навіть якщо вони здаються незначними чи дріб’язковими. Це лише збільшує відчуття безнадійності.
9. За необхідності знайдіть фахівця — лікаря, психіатра, психолога — для надання професійної допомоги. 
   proflady.rufashion101.ru
   • 
   • 
   •  
   View the embedded image gallery online at:
   https://vpuhlukhiv.com.ua/navchannya/navchalno-vykhovna-robota/psykholohichna-sluzhba/batkam#sigProIdf0cf033a3c