ВРЯТУЙ МЕНЕ!
Сьогодні перед суспільством повстала серйозна проблема – підліткові суїцидальні спроби, які часто, на жаль, закінчуються летально. Дорослі часто недооцінюють ризики підліткового суїциду. Депресивний стан, відверто небезпечну для життя поведінку, а інколи й прямі погрози вчинити самогубство вони вважають емоційною демонстрацією, перехідним періодом, коливаннями настрою, одним зі способів маніпуляції чи залякування, щоб досягнути певної мети. Як дорослим розпізнати небезпеку? І як допомогти підлітку, який опинився на межі між життям і смертю?
Нині збільшується кількість дитячих і підліткових самогубств. Суїцидальні нахили поширюються на фоні переживання деструктивних станів самотності та явного зниження цінності життя. «Молодшає» портрет нарко- та алкозалежних. Часто саме у стані зміненої свідомості підлітки вчиняють самогубство. На телебаченні та в інтернеті у вільному доступі сюжети про насилля, жорстокість, агресію. Це сприяє «віртуалізації» смерті й утвердженню думки, що вона несправжня. Цю думку «підтверджують» численні відеоігри з убивствами, трансляції самоушкоджень тощо. Усе це чинники суїцидальної поведінки.
У суспільстві проблему суїциду обговорювати «не прийнято». Натомість рівень суїцидальної активності в країні, зокрема й підліткової щороку зростає. При цьому почастішання дитячих і підліткових самогубств — загальносвітова тенденція. Тож необхідно на державному рівні визнати, що проблема дитячого і підліткового суїциду є і вона має свої причини.
Дорослі часто «не чують», про що їм намагається сказати дитина: через заклопотаність власними проблемами, сприймання її поведінки дитини як протесту чи демонстрації, загальне знецінення проблем інших. Як результат — статистика самогубств, вчинених підлітками, зростає. А отже, маємо детально досліджувати цю проблему, аби мати змогу запобігати їй.
ПРИЧИНИ
Розмови молодих людей про суїцид і фактичні спроби самогубства — не лише потреба звернути на себе увагу, а й специфічний, часто неусвідомлений «крик про допомогу». За ним ховається налякана дитина, яка з тих чи тих причин опинилася в безвиході й не бачить альтернативних шляхів розв’язати накопичені проблем, окрім одного — фатального. Тому важливо навчитися розпізнавати суїцидальні наміри підлітків:
Дитячі та підліткові суїциди мають соціально-психологічні передумови. Так, у віці:
5-10 років — це спонтанна емоційна реакція на певний чинник чи подразник — побили в школі, посварився з кимось, публічно принизили тощо;
14-19 років — реакція, зумовлена особливостями психіки та характерологічними особливостями. У цьому віці підлітки особливо вразливі та перебувають у групі ризику.
Поширеною причиною скоєння самогубства є психотравмівна життєва ситуація підлітка, яка провокує суїцидальну активність. Це зокрема:
- розлучення батьків;
- згвалтування;
- нерозділене кохання;
- розрив з коханою людиною тощо.
У таких ситуаціях підлітки потребують особливої уваги й підтримки дорослих. Коли її немає, а в дитини не вистачає власних ресурсів упоратися з життєвим випробуванням і переосмислити ситуацію, з’являється високий ризик розв’язання проблем суїцидальним шляхом. Смерть може перетворитися на єдино можливий вихід.
Спровокувати суїцидальну поведінку підлітка за несприятливих зовнішніх умов можуть певні акцентуації характеру.
Підліток астенічного типу має слабку нервову систему, переважно замкнений в собі, мало спілкується, має слабку волю, тому йому складно протидіяти насиллю чи шантажу.
Підлітку з циклоїдною акцентуацією характерні різкі зміни настрою: від ейфорійно піднесеного до депресивного, що робить його емоційно вразливим і нестійким до різних стресів.
До групи ризику найчастіше потрапляють підлітки з істероїдним, демонстративним типом характеру. Суїцидальна поведінка є специфічним деструктивним способом комусь щось довести, чогось домогтися, наприклад, примусити визнати їхню значимість чи викликати до себе жалість.
Не менш важливими передумовами є уявлення підлітків про цінність життя та їхній життєвий досвід. Нині через інформаційне перенасичення та високі соціальні стандарти діти рано дорослішають. У них виникає потреба самоствердитися й самореалізуватися і вона дисонує з віковими потребами. Юнацький максималізм за певних несприятливих умов може підвищувати ризик вчинення суїцидальних дій. Адже їхнє ставлення до життя «полярне». Якщо досвід позитивний — все прекрасно, якщо негативний, травмівний — жахливо, життя сповнене страждань і болю. У такому разі іноді підлітки не знаходять альтернативи самогубству.
Ще однією характерною особливістю у підлітковому віці є віра у власне безсмертя та особистісну невразливість. Підлітки схильні практикувати різні ризиковані дії, і через надмірну легковажність і самовпевненість вони можуть стати фатальними. Ризикована поведінка є специфічною формою суїцидальної: підліток бажає перебувати «на межі», відчувати «запах смерті» й кидати їй виклик. «Я не боюся смерті. Зі мною цього не станеться!» суперечить загальнолюдському інстинкту самозбереження. У підлітків він може бути занижений через надмірне бажання самовиразитися, бути не таким, як усі.
Потяг до смерті у підлітків можна пояснити й популярністю танатологічної тематики в кінематографі, ігровій онлайн-індустрії і навіть у музиці. Однак смерть на екрані з позиції глядача, слухача або гравця є дистанційованою, відокремленою, «безпечною» для спостереження. З одного боку, популярність серед молоді танатологічної тематики ілюструє потяг споглядати жахи, образи смерті, що провокують гострі, емоційно насичені переживання, з іншого — потребу в їх подоланні.
Жага адреналіну, відчуття небезпеки, загрози смерті більше властиві хлопчикам-підліткам, хоча поступово межі гендерних ролей розмиваються. Вони сприймають ризик, як умовний, наполовину реальний, адже вірять у свою недоторканість, невразливість. Однак з розвитком технологій, зокрема 3D, 4D і навіть 9D ефектів у кіноіндустрії та індустрії віртуальних розваг дистанція між людиною та екраном зменшилася. Іноді й цієї міри наближення до ситуації на межі життя і смерті стає недостатньо. У такому разі відбувається перенасичення «адреналіновим кайфом і своєрідне звикання до нього. Умовність ризику вже не приносить людині задоволення, а тяжіння до танатологічних вражень лише зростає. Це слугує «трампліном» для наступного кроку, і людина знову зближується зі смертю, аби відчути себе живою, — пробує екстремальні розваги, експериментує зі зміною свідомості за допомогою наркотиків тощо.
ОЗНАКИ
Повного профілю чи збірного портрета самогубця немає. Часто дорослі, діти яких учинили суїцид, говорять: «Я ніколи не подумала б, що вона може таке вчинити», «Він був такий життєрадісний хлопчик. Ніхто не очікував, що таке могло статися». Є ознаки, на які варто звернути увагу, але які не обов’язково призводять до суїциду.
Дорослим слід придивлятися до поведінки дітей. Депресивні стани, під час яких вони найчастіше скоюють суїцид, можна розпізнати за кількома ознаками:
Настрій: підліток стає сумним, емоційно закритим, замкнутим, мовчазним або дратівливим, тривожним. Має втомлений, апатичний вигляд, постійно намагається усамітнитися. Настрій мінливий, його зміни різкі й неконтрольовані. Речі, люди, події, які раніше викликали позитивні емоції, не цікавлять, а дратують. Підлітку складно сконцентруватися, виникають проблеми з мисленням
Сон та харчування: страждає на безсоння або навпаки забагато спить. Відмовляється від їжі й голодує або навпаки швидко набирає вагу через переїдання
Переконання і судження: висловлюється про марність життя: «Це вічні страждання, біль», «Немає сенсу боротися за життя — воно нічого не варте», «Ліпше я не народжувався б», «Я хотів би бути мертвим», «Я просто хочу зникнути», «Одного дня мене не стане», «Світ стане ліпшим, коли мене не стане», «Коли я помру, усі зрозуміють, кого втратили» тощо. Зазвичай говорять про самогубство або смерть загалом, про відчуття безнадійності або провини. У соціальних мережах постять пісні, вірші чи листи про смерть, розлуку, втрату тощо. Самі пишуть такі вірші й пісні
Поведінка: поводиться демонстративно, починає захоплюватися тим, що може завдати шкоди йому або іншим людям. Втрачає інтерес до того, чим раніше цікавився, — навчання, хобі, спорту тощо. Різко обриває контакти з друзями, ігнорує їх, повністю припиняє спілкуватися з ними. Часто не хоче чи не може пояснити, де і з ким проводить час
Дії: Обов’язково дорослі мають звертати увагу на змістову наповненість профілю підлітка у соціальних мережах. Контент його сторінки у Facebook, Twitter, Instagram тощо часто відображає актуальний психологічний стан.
ЩО ЗБІЛЬШУЄ РИЗИК СКОЄННЯ СУЇЦИДУ
ЩО ЗНИЖУЄ РИЗИК СКОЄННЯ СУЇЦИДУ
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ДОРОСЛИХ, ДІТИ ЯКИХ ОПИНИЛИСЯ У ЗОНІ РИЗИКУ
Що робити, якщо дитина виявляє суїцидальні нахили
Тема чоловічого і жіночого начал давня, як світ. У різні часи в різних суспільствах по-різному виховували «справжніх» чоловіків і «справжніх» жінок. Багато людей традиційно вважають, що хлопчики у нас більш бажані, ніж дівчатка, оскільки вони є продовжувачами роду, династії. Ця тенденція спостерігається і у всесвітньому масштабі, хоча останні дослідження показують безсумнівні зміни на користь дівчаток. До сих пір зберігається переважне бажання батьків мати хлопчика, хоча вже не таке пріоритетне, як в минулі часи. У свою чергу, варто відзначити, що у стародавні часи, наприклад, вважалося, що чоловік —це добувач, воїн і захисник, а жінка —хранителька родинного вогнища та традицій. Теперішній час змістив акценти: багато чоловічих функцій перебрали на себе саме жінки. Нині, з одного боку, важливо так виховати дитину, щоб у неї не було комплексів щодо своєї статевої належності. А з іншого — не допустити виховання «середньої» істоти. Розгляньмо ж статевоадекватне виховання з точки зору різних фахівців — психологів, педагогів, фізіологів, сексологів. Психологи та педагоги стверджують, що в наш час багато в чому діє принцип «безстатевого виховання». Це призводить до того, що чоловіки часом не здатні всю відповідальність за родину брати на себе, а жінки демонструють інколи не характерну для них чоловічу діловитість, навіть грубість і часто не вміють (або не хочуть) створювати і підтримувати теплий емоційний настрій в сім'ї. Окрім того, дитячі садки розраховані, в основному, або на «середню» стать, або на дівчаток. Мало чоловічого начала і вдома (більшість часу з дитиною, як правило, проводить мама або бабуся, до того ж дуже багато неповних сімей), у громадських педагогічних організаціях колектив представлений переважною більшістю жінок, які виховують, орієнтуючись на своє жіноче начало. Фізіологи звертають увагу на такі моменти. Анатомо-фізіологічні відмінності між хлопчиками і дівчатками виявляються в ембріональному періоді, коли формуються як особливості статі так і особливості мозку. У дівчаток при народженні, як правило, менша маса тіла, зріст, серце та легені, питома вага мускулатури. Уже через 4 тижні дівчатка починають випереджувати хлопчиків у розвитку. Вони швидше починають ходити і говорити. У них краще розвинена тактильна чутливість, чутливість до запахів. З іншого боку, хлопчиків, навіть найменших, частіше сварять, рідше беруть на руки. Стосовно них мова дорослого містить переважно прямі вказівки (відійди, принеси, дай, зроби, припини тощо), в той час як в розмовах із дівчатками використовують емоційні звертання. Ігри дівчаток спираються на «ближній зір»: вони граються в обмеженому просторі, їм достатньо маленького куточка. Ігри хлопчиків частіше базуються на «дальньому зорі» вони бігають одне за одним, кидають предмети тощо. Хлопчикам потрібно більше простору: якщо його мало в горизонтальній: площині, вони освоюють вертикальну. Сексологи і валеологи вважають, що в дошкільному віці має переважати не сексуальне виховання, а статево-рольове. Суть його — в оволодінні культурою в сфері взаємостосунків статей, у формуванні визначеної моделі поведінки і правильному розумінні ролі чоловіка і ролі жінки всуспільстві.Дівчатка та хлопчики по-різному дивляться і бачать, слухають і чують, говорять і мовчать, відчувають і переживають, діти кожної статі мають свої, характерні психофізіологічні особливості. Дівчатка Дівчатка не тільки народжуються більш зрілими, а й краще фіксують події. Як правило, вони краще адаптуються до нових умов (у тому числі до навчального закладу). У дівчаток більш деталізоване сприйняття, кращі, ніж у хлопчиків, вербальні здібності. Упорядкованість та послідовність також дівчаткам притаманні більше, ніж хлопчикам. Процес виконання роботи дає дівчаткам більше задоволення, ніж результат. Дівчатка емоційніші за хлопчиків. Для підтримки працездатності дівчинці необхідні достатній відпочинок, нормальний нічний сон та прогулянки на свіжому повітрі. Втома у дівчаток може призводити до погіршення настрою, зниження ваги, що робить їх менш захищеними від травм. Дії та вчинки дівчинки великою мірою зумовлені темпераментом. Багато дівчаток зовні покірливі та слухняні, проте ці видимі риси не завжди відповідають їх внутрішньому світові. Дівчатка, на відміну від хлопчиків, більш соціально відповідальні, їм більше притаманні схильність до порядку, гарні манери, терпіння, наполегливість. Дівчатка більш романтичні та сентиментальні за хлопчиків: душевні травми, пов'язані з почуттями, вони сприймають болісніше і можуть пам'ятати їх довгі роки. Дівчатка наслідують мам («Буду доброю, як мама»; «Я і мама — господарочки»). Для дівчинки мама — завжди зразок материнства, любові, самовідданості, на який вона буде рівнятися все життя. Хлопчики Хлопчики вирізняються надзвичайною руховою активністю, вони прагнуть змінити середовище навколо себе чи його деталі (розбирають іграшки, надають перевагу рухливим іграм тощо), а також змінити і самого себе. Тому з хлопчиками важко та дискомфортно працюється в умовах обмеження способів їх дій. Пропонуючи чи вимагаючи щось від хлопчини, варто чітко обґрунтувати свою настанову. Хлопчики важче за дівчаток адаптуються до нових умов і потребують від дорослих більше розуміння (зокрема, морального). Добре, коли батьки радіють успіхам сина, відзначають його позитивні досягнення, переймаються його проблемами. Для хлопчиків є характерним глибоке зосередження на конкретних проблемах. Хлопчику важче перейти від одного виду діяльності до іншого: це зумовлює необхідність плавного, аргументованого дорослими, переходу, наприклад, від логічного мислення до образного. Хлопчики болісно реагують на іронію, приниження і глузування з боку старших — тому батькам краще уникати їх. Довгі нотації батьків хлопчика також не дадуть бажаного результату, навпаки, вони можуть викликати зворотну реакцію в поведінці дитини. Деяка грубість хлопчика часто зумовлена невмінням малюка передати свій душевний стан. Вона здебільшого є показною і маскує справжні переживання, розгубленість тощо.Звичайно, для повноцінного виховання дитини будь-якої статі визначальну роль відіграє обстановка в родині. Спостерігаючи стосунки батька і матері, дитина отримує уроки ввічливості або грубості, уваги чи нехтування, великодушності чи дріб'язковості. Якщо хлопчик бачить, який його тато уважний та турботливий, ніжний та ввічливий з мамою, то він сприймає це як обов'язкові чоловічі якості. Хлопчики з раннього дитинства наслідують в першу чергу чоловіків. («Ми разом з татом»; «Допомагаю мамі та бабусі, як тато»; «Я сильний, все можу, як тато»). Сміливість, рішучість, готовність братися до будь-якої справи наполегливість та інші важливі риси виробляються у хлопчиків поступово — у спільних прогулянках із батьками, праці вдома і на дачі, пригод під час літнього відпочинку, слуханні, а потім і самостійному читанні книг. Батько та мати повинні пам'ятати, що саме мікроклімат родини, основою якого є любов та взаємоповага, турбота та увага, так необхідний для дитини як приклад для наслідування, в результаті якого формують в їхньому синові чи дочці моральність, розуміння загальнолюдських цінностей і найкращі людські якості; формують особистість дитини.
Поради психолога про те, як допомогти дітям впоратися з багатьма емоціями, які вони нині можуть відчувати
Коронавірусне захворювання (COVID-19) несе із собою тривожність, стрес і невпевненість. Особливо сильно їх відчувають діти різного віку. Різні діти справляються з такими емоціями по-різному. Але якщо у житті вашої дитини реальністю стали закриття школи, скасування подій або розлука з друзями, ваша любов та підтримка потрібні їй зараз як ніколи.
Як можна створити нормальні умови вдома під час «нової (тимчасової) реальності».
Батьки мають проявляти ініціативу та спокійно говорити зі своїми дітьми про коронавірусне захворювання (COVID-19), а також про важливу роль, яку діти можуть відігравати у підтримці свого здоров’я. Розкажіть їм, що хтось із вас в якийсь момент може відчути симптоми, які часто дуже схожі на застуду або грип, і що їм не потрібно надто лякатися цього. Батьки мають заохочувати своїх дітей повідомляти їх про погане самопочуття або про переживання через вірус, щоб батьки мали змогу допомогти.
Дорослі можуть співчувати тому, що діти нервують і переживають через COVID-19. Запевняйте своїх дітей, що діти та молоді люди, як правило, легко переносять захворювання, які може спричиняти інфекція COVID-19. Також важливо пам’ятати, що багато симптомів COVID-19 можна лікувати. У зв'язку з цим ми можемо нагадати дітям, що є багато ефективних речей, які ми можемо робити, щоб захистити себе та інших людей і при цьому краще контролювати обставини: часто мити руки, не чіпати обличчя та підтримувати дистанцію з іншими людьми. Інша річ, яку ми можемо зробити – це допомогти їм подивитись навколо себе. Скажіть дитині: «Слухай, я знаю, ти відчуваєш справжнє занепокоєння через ймовірність зараження коронавірусом, але за допомогою тих речей, які ми просимо тебе робити – мити руки, залишатися вдома – ми також дбаємо про інших людей у нашому місті. Ми думаємо і про людей навколо нас.
Діти потребують розпорядку. Ось так. І все, що ми маємо дуже швидко зробити зараз – це розробити новий розпорядок, аби кожен і кожна з нас спокійно прожили ці дні. Я наполегливо рекомендую батькам забезпечувати, щоб у дітей був розпорядок дня, який може включати в себе ігровий час, коли дитина може за допомогою свого телефону зв’язатися з друзями, та час, вільний від гаджетів. Також обов'язково має бути час на допомогу батькам із хатніми справами. Нам потрібно думати про те, що ми цінуємо, і вибудувати такий розпорядок, який це максимально відображає. Для наших дітей буде великим полегшенням жити за передбачуваним графіку і знати, коли вони мають працювати, а коли вони можуть пограти.
Можна залучити до складання розпорядку і самих дітей. Дайте їм подумати про ті речі, які слід включити в їхній день, а потім попрацюйте з тим, що вони створять. Що стосується дітей молодшого віку, все залежить від того, хто про них піклується (я розумію, що не всі батьки залишаються вдома, щоб це робити). Структуруйте свій день так, щоб спершу зробити всі потрібні дітям речі: від шкільних завдань до інших справ, а потім вже переходьте до інших речей. Для деяких сімей зробити всі рутинні справи на початку дня буде найкращою стратегією. Іншим сім'ям може бути краще розпочинати робочий день трохи пізніше, після довгого сну та спільного сімейного сніданку. Батькам, які не мають можливості слідкувати за тим, що роблять їхні діти протягом дня, спільно з тими, хто піклується про дітей, подумати про різні варіанти розпорядку дня та обрати той, який спрацює найкраще.
Коли закриваються навчальні заклади, це означає скасування концертів, спортивних матчів та заходів, пропуск яких через коронавірусне захворювання (COVID-19) стає приводом для сильного розчарування. Порада номер один – дозвольте дітям посумувати. У житті підлітків це великі втрати. Для них вони більші, ніж для нас, оскільки ми вимірюємо ці речі відповідно до свого життя та досвіду. Будьте готові, що вони будуть дуже засмучені та дуже переживатимуть через втрати, які вони відчуватимуть. Підтримайте їх і скажіть їм, що відчувати сум – це цілком нормально.
Про коронавірусне захворювання (COVID-19) шириться багато дезінформації. Дізнайтеся, що саме ваша дитина чула про захворювання і що з цього вважає правдою. Недостатньо просто повідомити своїй дитині точні факти про вірус, тому що якщо вона вже десь чула якусь дезінформацію, вона просто поєднає її з тим, що їй скажете ви. Тому важливо, щоб ви запитували, що саме ваша дитина вже знає про коронавірусне захворювання, і одразу допомагали дитині розбиратися, якщо бачите, що вона заплуталася. Дізнайтеся, що ваша дитина вже знає, і давайте перевірену інформацію, щоб привести дитину до правильного розуміння.
Якщо у них є запитання, на які ви не знаєте точної відповіді, не намагайтесь вигадати відповідь. Використовуйте це як можливість знайти інформацію разом. Використовуйте у якості джерел інформації веб-сайти організацій, яким можна довіряти – такі, як ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров'я.
Багато дітей стикаються з булінгом у школі чи в Інтернеті через спалах коронавірусного захворювання (COVID-19). Ваші діти мають знати, що ви завжди допоможете їм, якщо над ними знущатимуться. Найкращий спосіб подолати будь-який вид булінгу – залучати свідків. Не слід очікувати, що діти самостійно дадуть відсіч кривдникам. Скоріше, ми повинні заохочувати їх звертатися за допомогою та підтримкою до друзів чи дорослих».
Коли мова йде про те, як впоратися із важкими емоціями, привертайте до себе увагу своєї дитини і намагайтеся врівноважити розмови про почуття з радісними подіями. Дозвольте дітям відволікатися від смутку. Влаштовуйте раз на декілька днів ігрові вечірки або разом готуйте їжу.
Підліткам слід дозволити деяку свободу у користуванні їхніми гаджетами, але не в будь-який час та за будь-яких обставин. Необхідно сказати прямо своїй дитині про те, що ви розумієте, скільки зараз в неї з'явилось вільного часу, але проводити весь цей час у соцмережах через гаджети – це не дуже гарна ідея. Запитайте свого підлітка: «Як нам із цим бути?». Запропонуйте йому скласти план користування гаджетами і скажіть, що ви думаєте про цей план.
Звісно, батьки теж відчувають тривогу, а наші діти зчитують наші емоції. Радимо батькам робити все, що в їхніх силах, аби керувати власною тривогою і не накручувати дітей власними страхами. Це означає, що іноді треба стримувати важкі емоції, особливо, якщо вони дуже інтенсивні.
Діти покладаються на своїх батьків у питаннях безпеки. Важливо, щоб ми пам'ятали, що ми водії автівки, в якій наші діти – це пасажири. І тому навіть якщо ми відчуваємо занепокоєння, ми маємо керувати автівкою так, аби наші пасажири почували себе в безпеці.
(За матеріалами сайту https://www.unicef.org/ukraine)
