В сучасному світі підтримка педагогами своїх учнів у питаннях психічного здоров'я виявляється надзвичайно важливою. Щоб допомогти учням, необхідно дотримуватися певного алгоритму, який складається з п'яти ключових кроків. Від розпізнання складнощів до переконання у отриманні необхідної допомоги — цей алгоритм розроблений для того, щоб створити безпечне середовище для важливих розмов та підтримати кожну людину на шляху до психічного благополуччя. Давайте розглянемо ці кроки докладніше, щоб зрозуміти, як вони можуть бути ефективним інструментом для створення здорового психологічного клімату в освітньому середовищі.

Підтримка педагогами своїх учнів надається за алгоритмом, що складається З П’ЯТИ КРОКІВ: 

1. Розпізнати складнощі — звертати увагу на нетипову для людини поведінку, зміни у її настрої, звичних видах діяльності. 
2. Почати розмову про психічне здоров’я — непростий, але вкрай необхідний крок, на якому важливо чітко описати людині, які саме зміни в її поведінці помічені, пояснити, що це змушує за неї хвилюватися та про які наслідки може свідчити, а також з’ясувати, чи розуміє сама людина, що з нею відбувається. Розмова має відбуватися у безпечному місці, в дружній атмосфері, без жодного тиску. Навіть за умови, якщо співрозмовник чи співрозмовниця усе заперечують 47 школа, чутлива до психічного здоров’я та відмовляються від допомоги, варто показати свою готовність вислухати та допомогти у будь-який момент. 
3. Підтримати людину — якщо людина готова до розмови, легко йде на контакт, то на цьому кроці важливо висловити свою точку зору на те, що відбувається. Жодних діагнозів — лише припущення щодо того, що коїться з людиною. Досить часто через відсутність достатніх знань про психічне здоров’я люди можуть відчувати провину за свій стан, тому тут вкрай критично пояснити, що подібні стани є поширеними/ характерними для певної ситуації, а тому картати себе за їх появу не варто.
4. Скерувати за фаховою допомогою — мова йде не лише про вузьких спеціалістів, психіатрів чи психотерапевтів, але й про фахівців більш широкого профілю, наприклад, сімейних лікарів, які мають відповідну підготовку. За можливості, доцільно порекомендувати знайомого лікаря, адже така порада буде більш значущою для людини, ніж проста, загальна рекомендація.
5. Переконатись у її отриманні — перевірити, чи дійсно людина отримує допомогу, яка призводить до позитивних змін у якості життя. Останній крок за своєю важливістю не поступається другому, адже людина, яка переживає непростий етап свого життя, цінуватиме прояви доброти, турботи та підтримки. 

Якщо у поведінці людини спостерігаються нижчезазначені зміни, необхідно звернутися до психологічної служби закладу освіти, медичної сестри, адміністрації та батьків учнів: 

• почуття сильного смутку або замкнутості більше двох тижнів; 
• серйозна спроба завдати собі шкоди або планування цього; 
• раптовий прояв безпричинного непереборного страху, що іноді супроводжується прискореним серцебиттям або диханням;  - участь у бійках або бажання завдати сильної шкоди іншим; 
• cильні прояви неконтрольованої поведінки із завданням шкоди собі або іншим; 
• порушення харчування, відмова від їжі, навмисне блювання чи вживання проносних препаратів з метою схуднення; 
• сильні переживання або страхи, які заважають повсякденній діяльності; 
• систематичне вживання наркотиків або алкоголю; 
• часті перепади настрою, які викликають проблеми у стосунках; 
• вагомі труднощі у спробах зосередитися або залишатися нерухомим; 
• різкі зміни в поведінці чи особистості учня. 

Люди можуть переживати різні типи проблем психічного здоров’я, які можуть вплинути на мислення, настрій та поведінку особистості. Багато проявів психічних розладів є загальними. Певні серйозні симптоми стають тривалими та системними, посилюючи рівень розладу та негативно впливаючи на функціонування людини. Лише медичні працівники або психологи/психотерапевти можуть поставити діагноз, проте фахівцям підтримки першої лінії також важливо знати про їх існування.

 ПОШИРЕНІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

1. Тривожні розлади: люди з тривожними розладами реагують на певні об’єкти або ситуації зі страхом чи переляком. Тривожні розлади можуть включати обсесивно-компульсивний розлад, панічні розлади та фобії. 
2. Поведінкові розлади передбачають модель деструктивної поведінки у дітей, яка триває щонайменше 6 місяців і створює проблеми у школі, вдома та у соціальній взаємодії. До прикладів розладів поведінки відносять синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) та опозиційно-зухвалий розлад (ОЗР). 
3. Розлади харчової поведінки пов’язані з крайнім вираженням емоцій, ставлення та поведінки, що стосуються ваги та їжі. До них можна віднести анорексію, булімію та переїдання.  
4. Розлади психічного здоров’я та вживання психоактивних речовин: проблеми з психічним здоров’ям іноді співпадають із зловживанням психоактивними речовинами. 
5. Афективні розлади (розлади настрою) передбачають постійне почуття смутку, періоди надмірної радості чи коливання між надзвичайним щастям та сильним смутком. Розлади настрою можуть включати депресію, біполярний розлад, сезонний афективний розлад (САР) і самопошкодження (селфхарм).
6. Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), при якому у людини повторюються тривожні думки, які називаються нав’язливими ідеями. Одна й та сама дія виконується знову і знову, задля того, щоб змусити думки зникнути.
7. Розлади особистості: люди з розладами особистості відрізняються сильно вираженими та негнучкими рисами особистості, які викликають у них стрес і можуть спричинити проблеми на роботі, у школі чи у стосунках. Розлади особистості можуть включати антисоціальний розлад особистості та межовий розлад особистості. 
8. Психотичні розлади, які полягають у тому, що люди, які страждають ними, стикаються з різними симптомами, включаючи галюцинації та марення. Прикладом психотичного розладу є шизофренія. 
9. Суїцидальна поведінка — проблема самогубства одна з найактуальніших, адже серед молоді у віці від 15 до 30 років це друга найбільш поширена причина смерті після дорожніх аварій. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, раз на 40 секунд у світі стається самогубство — через це за рік гинуть майже 800 тисяч людей. Лише 38 країн світу мають державні програми із запобігання суїцидів. В Україні Міністерство охорони здоров’я запустило цілодобову гарячу лінію з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я «Лайфлайн Україна». Ця програма використовує перекладені та адаптовані австралійські протоколи гарячої лінії Lifeline Australia.
10. Розлади, пов’язані з травмою та стресом: посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) може виникнути після переживання травмівної події чи подій, наприклад, війни, урагану, зґвалтування, фізичного насильства або нещасного випадку. ПТСР змушує відчувати стрес і страх навіть після того, як небезпека минула.

 ТРИ ПРИНЦИПИ

1. Подивись — перш за все потрібно подбати про власну безпеку, оцінивши можливі ризики та з’ясувавши, що конкретно відбувається. Після цього на основі спостережень ідентифікувати, хто саме потребує допомоги. Далі оцінюються можливі фізичні травми та емоційні реакції, що дасть змогу визначити перелік нагальних потреб, що вимагають негайного рішення. 
2. Послухай — цей крок безпосереднього контакту з людиною, тому з самого початку важливо підійти та представитися, запитати про можливі проблеми чи потреби. Часом потрясіння від пережитого досвіду настільки сильне, що позбавляє людину здатності керувати своїми емоціями, тому для налагодження контакту необхідно провести вправи на заземлення та саморегуляцію. Критично важливо вислухати розповідь людини, не перебиваючи та демонструючи свою зацікавленість — проявляти активне слухання. Усі почуття та реакції мають прийматися без жодних суджень чи обмежень. Необхідно заспокоїти людину та допомогти їй знайти рішення щодо тієї ситуації, що склалася.
3. Поєднай — на цьому етапі необхідно дати людині доступ до організацій, послуг, інформації, яких вона потребує. Наприклад, можна допомогти зв’язатися з рідними, соціальними службами чи медичними установами. Також варто допомогти визначити подальші проблеми та кроки.  

 Повідомляти постраждалим відомості потрібно таким чином: 

1. Говорити тільки те, що є фактом, і не давати помилкових запевнень. ý Використовувати прості точні формулювання та повторювати інформацію, щоб переконатися, що люди почули і зрозуміли її. 
2. Намагатися надавати відомості групам постраждалих таким чином, щоб озвучена інформація була однаковою для всіх. 
3. Повідомляти людям, що їх будуть тримати у курсі всіх новин, та пояснити, де та коли буде надано свіжу інформацію. 
4. Надаючи інформацію, варто мати на увазі те, що, якщо не вдасться забезпечити очікувану допомогу, то постраждалі можуть звернути свій гнів і розчарування на того, хто надає ППД. У таких ситуаціях потрібно зберігати спокій та виказувати розуміння. 

Необхідно дотримуватися принципу «не нашкодь» під час надання першої психологічної допомоги, суть якого можна розкрити у таких правилах: 

• дотримуватися конфіденційності, яка є основою будь-якої підтримки; 
• бути поруч із людиною, але дотримуватися зручної для неї дистанції; 
• пропонувати допомогу, але без нав’язування; 
• слухати, а не розпитувати про те, що сталося; 
• проявляти емпатію замість осуду і стигми; бути терплячими і зберігати спокій; 
• приймати всі емоції людини; 
• надавати інформацію доступною мовою; 
• підтримувати мовчання, якщо людина не хоче говорити, але й не хоче бути на самоті; 
• обіймати людину, коли це припустимо для неї; 
• ділитися своїм досвідом в управлінні стресом, а не власними проблемами; 
• підтримувати віру людини у власні сили та здатність подбати про себе.