Ненасильницьке спілкування (ННС) або спілкування співпереживання, спілкування співпраці — метод спілкування, розроблений американським психологом, доктором Маршаллом Розенбергом. Такий вид спілкування ґрунтується на емпатії та взаємодії без агресії. ННС змінює процеси самовираження та сприяє налагодженню довірливих стосунків з іншими людьми. Серед його основних принципів — цінування почуттів та потреб, як власних, так і тих, хто нас оточує чи з ким ми взаємодіємо. Практика надання якісного зворотного зв’язку також притаманна культурі ненасильницького спілкування.
ЧОТИРИ ПРАВИЛА НЕНАСИЛЬНИЦЬКОГО СПІЛКУВАННЯ:
1
Спостерігати за ситуацією та уникати оцінок, зайнявши нейтральну позицію та беручи до уваги тільки факти. Коли ж спостереження поєднується з оцінкою, це часто призводить до критики, яка викликає у співбесідника бажання протистояти сказаному. Наприклад, якщо у розмові з дитиною батьки використовують формулювання: «Ти досі 42 Коли світ на межі змін: сидиш у Tik-Tok, це просто неповага до мене й безвідповідальне ставлення», цей приклад є зразком критичної оцінки. Натомість можна скористатися фактами: «Ти пообіцяв, що проведеш у TikTok не більше 15 хвилин, а вже минула година». Такий підхід є власне спостереженням, коли озвучуються лише факти без їхнього
оцінювання.
2
Ідентифікувати почуття та емоції. Коли ми ділимося спостереженнями, важливо висловити емоції, які ми відчуваємо, та зробити це максимально чітко, уникаючи загального опису на зразок «мені від того погано». Навпаки, потрібно використовувати чіткі формулювання на кшталт «я відчуваю злість/сум/розчарування/радість», які, по-перше, будуть більш зрозумілими співбесіднику, а, по-друге, апелюватимуть до їхньої емпатії — уміння співпереживати. Крім того, необхідно усвідомлювати та брати до уваги не лише власні почуття, але й емоції тих, з ким ви спілкуєтеся.
3
Визначити потребу. Людські потреби є власне каталізаторами емоцій, адже, коли вони задоволені, то такому стану властиві приємні почуття — радість, вдячність, щастя, насолода тощо. Якщо ж потреба не задоволена, то це призводить до дискомфорту, що провокує емоції суму, розчарування, тривоги, образи чи навіть болю. Коли мова заходить про критику, необхідно усвідомлювати, що за нею лежить певна незадоволена потреба. Саме тому, крім ідентифікації емоцій, важливо також виражати свої потреби, наприклад, так: «Ти сказала, що за 15 хвилин ми зможемо почати виконувати завдання, а минула вже година. Я почуваюся розчарованим, адже хочу мати змогу планувати свій час та розуміти, що ти мене дослухаєшся. У протилежному випадку, я відчуваю, що мною нехтують».
4
Сформулювати прохання щодо задоволення потреби. Таке звернення — це прохання про вчинення конкретних дій, а не вимога (коли від людини чогось вимагають, це призводить до її спротиву). Фраза «Досить дратувати мене» є абстрактною та не дає бажаних результатів. Формулювання на зразок «Я хотів би, аби ти зараз вийшла з Tik-Tok, і ми разом виконали завдання, про що домовлялися раніше» є прикладом прохання з вказаними чіткими кроками для його задоволення. Важливо розуміти, що відповідь може бути й негативною, а тому необхідно буде продовжити спілкування на основі тих самих принципів.
АЛГОРИТМ ПОБУДОВИ ДІАЛОГУ ПРИ НЕНАСИЛЬНИЦЬКОМУ СПІЛКУВАННІ:
Ваші почуття
(я відчуваю...) -
Факт
(коли...) -
Потреба
(для мене важливо...) -
Потреби та відчуття
іншої людини -
Прохання або ефективний
план дій
