Життя – це творчість, а творчість – це моє життя!(Маріана Смбатян) (4)

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

  Сьогодні хотілося б познайомити вас із творчістю незвичайної дівчини, дівчини з обмеженими фізичними можливостями, яка, попри усі складнощі життя, не впадає у відчай, а наполегливо працює і творить!

Життя Маріани Смбатян настільки дивовижне та різноманітне, що про нього можна говорити годинами. А саму Маріану ставити за приклад кожному. Ця неймовірна дівчина не тільки надихає, але й на власному досвіді показує, що все у житті можливо.

Маріана Смбатян народилася в Єревані, в п'ять років разом з родиною переїхала в Україну. З дитинства Маріані був поставлений досить рідкісний діагноз – спинальна аміотрофія Верднига-Гоффмана. Маріана пояснює свій діагноз так: «Це м'язове захворювання, в наслідок якого м'язи спини погано тримають тіло, і в цілому людина відчуває постійну загальну слабкість».

Незважаючи на те, що захворювання прогресує, і сьогодні Маріана почуває себе набагато слабше, ніж в дитинстві, дівчина не перестає боротися за життя і цінує кожну її мить. Вона активна учасниця клубу «Рівні можливості», а ще режисер, сценарист і актриса однойменного театру. У Запоріжжі відбулася персональна виставка картин Маріани «Мить натхнення». У ній представлена ​​серія нових робіт і раніше написані картини, вже показані на всеукраїнських виставках. Картини художниці знаходяться в приватних колекціях по Україні, США, Росії, Канаді, в тому числі у таких відомих людей, як С. Вакарчук, С. Мацоян, А. Аваков.

 «Мабуть, сміливо можу сказати, що малюю я все життя, – говорить дівчина в інтерв’ю для незалежного молодіжного порталу «Пороги»  . Будучи з дитинства позбавленої можливості бігати і гратися, я направляла свою дитячу енергію в малювання, втілюючи на папері свої мрії. Але це довго залишалося просто захопленням, поки в 11 років я не перемогла на конкурсі дитячого малюнка на Дитячій залізниці. Ця перемога вразила мене і моїх батьків, тоді вони вирішили найняти мені педагога з живопису. Ним стала запорізька художниця, член Національної Спілки Художників України, Юлія Анатоліївна Півень-Фоміна. Вона і ввібрала в мене не тільки любов до живопису, а й знання. Так захоплення стало моєю професією. А взагалі, надихаюся імпресіоністами і художниками епохи Відродження.

А ще, залишаючись вдома одна, я з раннього дитинства уявляла себе актрисою. Придумувала сюжети, зазвичай драматичні, і грала їх перед уявної публікою. Ще любила грати п'єси Шекспіра, особливо роль Джульєтти. Перевтілення надихали мене, а майстерність намагалася переймати в улюблених акторів кіно. Але при всій любові до акторської гри, я з сумом розуміла, що мені ніколи не стати акторкою, адже кому потрібна актриса в інвалідному кріслі ... Але вже в дорослому житті, коли я стала активною учасницею різних заходів, домігшись деяких перемог, я раптом прийшла до ідеї організувати трупу, в якій актори були б люди з інвалідністю, які грають нарівні зі здоровими людьми. І тут же в голові виник сюжет п'єси - так чітко і яскраво! З цією ідеєю я прийшла в клуб «Рівні можливості» і запропонувала юнакам та дівчатам стати акторами разом зі мною. Ідея здалася божевільною, адже ні у кого з нас немає відповідної освіти. Але тим не менш вони погодилися! Я приступила до написання сценарію. Так народилася п'єса «За кілька кроків від щастя». Незабаром ми приступили до репетицій. Я була режисером, допомагала мені студентка театрального училища. Підготовка була довгою, але в результаті ми представили глядачам прем'єру. У залі був аншлаг: люди стоячи аплодували, багато хто плакав. З тих пір ми виступали ще кілька разів, навіть їздили на гастролі до Львова. Кожен наш виступ благодійний.»

«Часом проблеми наші, нам здаються непереборними,  – говорить Маріана в інтерв’ю далі. Ми поступаємося їм, схиляємося. І здається, що все вже втрачено. Але в одну мить все може проясніти, якщо з нами поруч виявиться близька людина. І ким він буде, родичем, коханою людиною або просто новим знайомим – не настільки важливо. Головне – щоб людина була щирою і добросердною. Всі хочуть знайти себе в чомусь новому. Хочуть бути почутими ... і потрібними».

 

(За матеріалами сайтів http://universe.zp.ua/ та http://porogy.zp.ua/)

Много шаблонов Joomla на By Amestris D